Статут інституту

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства юстиції України

 

«___»_________________ №__________

 

Міністр юстиції України

 

__________________ Павло ПЕТРЕНКО

 

 

 
 
 

   С Т А Т У Т

 
ХАРКІВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО
ІНСТИТУТУ судовИХ експертиз
ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса
Міністерства юстиції україни
(нова редакція)
 

Ідентифікаційний код 02883133

 
   

  ХАРКІВ – 2018 

Загальні положення1.1 Цей Статут є установчим документом, що регулює діяльність Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф.         М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (далі – Інститут).
1.2. У своїй діяльності Інститут керується Конституцією України, законами України «Про судову експертизу», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну експертизу», процесуальним законодавством та іншими законами України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.
1.3. Найменування Інституту:
Повне українською мовою – Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.
Скорочене українською мовою – ХНДІСЕ.
Повне російською мовою – Харьковский научно-исследовательский институт судебных экспертиз им. Засл. проф. Н. С. Бокариуса Министерства юстиции Украины.
Скорочене російською мовою – ХНИИСЭ.
Повне англійською мовою – Hon. Prof. M. S. Bokarius Kharkiv Research Institute of Forensic Examinations.
Скорочене англійською мовою – KhRIFE.
1.4. Інститут є державною спеціалізованою науковою установою, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України (далі – Мін’юст) і відповідно до законодавства України здійснює наукову, судово-експертну, науково-технічну, науково-організаційну й освітню діяльність у галузі судової експертизи, криміналістики та права.
1.5. Інститут є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, в установах банків, круглу печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, печатки й штампи зі своїм найменуванням без зображення Державного герба України, фірмовий бланк, емблему.
1.6. Структурними підрозділами Інституту є відділення, лабораторії, сектори та відділи.
Лабораторії, сектори та відділи Інституту діють відповідно до положень про них, затверджених директором Інституту.
Відділення є територіально відокремленими підрозділами Інституту, не мають статусу юридичної особи, створюються згідно з розпорядчим актом Міністерства юстиції України й діють відповідно до положень про них, затверджених директором Інституту за погодженням з Мін’юстом. Відділення мають печатку без зображення Державного герба України зі своїм найменуванням, штампи, фірмовий бланк.
1.7. Зона територіального обслуговування Інституту визначається та затверджується Мін’юстом.
1.8. Місцезнаходження Інституту: вул. Золочівська, 8 а, м. Харків, Україна, 61177.

2. Мета й предмет діяльності

2.1. Метою діяльності Інституту є задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також юридичних і фізичних осіб у забезпеченні їх незалежною, кваліфікованою та об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки й техніки.
2.2. Для реалізації цієї мети Інститутом здійснюється судово-експертна, наукова, науково-технічна, науково-організаційна діяльність, що спрямована на підвищення ефективності наукових досліджень у галузі судової експертизи та криміналістики, розроблення й удосконалення методик і методів судової експертизи для максимального використання її можливостей під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень, судового розгляду цивільних, господарських, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення, виконавчого провадження, а також вирішення питань, що потребують застосування спеціальних знань поза межами судочинства.
2.3. Інститут може здійснювати підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації – докторів філософії, за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або вищими навчальними закладами.
2.4. Результатами діяльності Інституту є висновки судових експертів, висновки експертних досліджень, звіти про оцінку майна, консультаційні повідомлення, лекційні матеріали для правоохоронних органів (судів), рецензії, завершені наукові, науково-дослідні, науково-методичні роботи, дисертаційні дослідження, технічні програми, освітньо-наукові лекційні матеріали з освітньої діяльності, публікації, навчальні програми, плани, фахові періодичні видання, матеріали конференцій, семінарів тощо.
Виключні майнові права на результати наукових робіт як на об’єкти інтелектуальної власності належать Державі в особі Мін’юсту відповідно до чинного законодавства України.

3. Завдання та функції Інституту

3.1. Головними завданнями діяльності Інституту є:
1) Проведення судових експертиз (у тому числі, пов’язаних з оцінкою майна та майнових прав, дослідженням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів), призначених у кримінальних провадженнях, цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення та під час виконавчого провадження.
2) Проведення експертних досліджень на замовлення фізичних чи юридичних осіб із застосуванням засобів і методів судової експертизи, результати яких оформлюються як висновки експертних досліджень (у тому числі, з проведення оцінки майна та майнових прав).
3) Науково-дослідна робота в галузі судової експертизи та криміналістики й упровадження її результатів в експертну, слідчу та судову практику.
4) Підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації в галузі судової експертизи, криміналістики та права.
5) Підготовка фахівців у галузі судової експертизи та підвищення кваліфікації експертних кадрів.
6) Науково-методична та інформаційна діяльність у галузі судової експертизи, криміналістики й права.
7) Міжнародне співробітництво в галузі судової експертизи та криміналістики згідно з чинним законодавством України.
8) Метрологічне забезпечення науково-дослідної та експертної діяльності.
3.2. Діяльність Інституту з виконання основних завдань здійснюється відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт, планів апробації та впровадження результатів наукових-дослідних робіт науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, плану науково-дослідних робіт Інституту, інших планів роботи Інституту, що затверджуються директором, а також освітньо-наукових програм згідно з ліцензією на відповідну науково-освітню діяльність або за науково-освітньою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або вищими навчальними закладами.
3.3. На виконання основних завдань з експертної роботи Інститут:
1) проводить дослідження й надає висновки експертів на замовлення сторін кримінального провадження, судів та інших уповноважених осіб (органів);
2) проводить експертні дослідження на замовлення юридичних та фізичних осіб і надає висновки експертних досліджень;
3) надає консультації (консультаційні повідомлення) та проводить інші роботи за зверненнями правоохоронних органів і судів, а також на замовлення юридичних і фізичних осіб (у тому числі, пов’язані з оцінкою майна та майнових прав);
4) у встановленому порядку здійснює рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих установ;
5) відповідно до чинного законодавства України здійснює рецензування звітів про оцінку майна суб’єктів оціночної діяльності.
         3.4. На виконання основних завдань наукової, науково-технічної, науко-во-організаційної та освітньої діяльності Інститут:
1) проводить науково-дослідну, науково-методичну й пошукову роботи, пов’язані зі створенням нових та удосконаленням існуючих методів і методик проведення судових експертиз, теоретичних, процесуальних та методологічних положень судової експертизи, криміналістики та права;
2) здійснює рецензування, апробацію та впровадження в експертну практику результатів науково-дослідних робіт, розроблених в Інституті та інших судово-експертних установах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах;
3) розробляє науково-методичні рекомендації для найбільш ефективного використання спеціальних знань у діяльності правоохоронних органів і судів;
4) здійснює наукову та науково-технічну експертизу науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи, криміналістики та права;
5) здійснює міжнародне наукове співробітництво в галузі судової експертизи, криміналістики та права;
6) вивчає й узагальнює досягнення світової науки, теорію та практику судової експертизи, криміналістики та права України й зарубіжжя;
7) проводить і бере участь у науково-практичних та міжнародних практичних конференціях, семінарах, симпозіумах тощо;
8) ініціює створення спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій за спеціальностями відповідно до основних напрямів діяльності Інституту в порядку, передбаченому законодавством України;
9) може утворювати на договірних засадах з університетами, академіями, інститутами спільні спеціалізовані підрозділи для підготовки фахівців за кваліфікаційним рівнем доктора філософії.
         3.5. На виконання основних завдань з підготовки фахівців у галузі судової експертизи, підвищення кваліфікації експертних та наукових кадрів Інститут:
1) здійснює підготовку фахівців державних спеціалізованих установ судових експертиз з метою оволодіння ними новими методами й методиками експертних досліджень, ознайомлення зі змінами в законодавстві з питань судової експертизи та криміналістики;
2) у встановленому порядку присвоює (підтверджує) працівникам Інституту кваліфікацію судового експерта та кваліфікаційні класи;
3) проводить підготовку (стажування) судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ;
4) сприяє працівникам Інституту в роботі з підготовки та захисту дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів і присвоєння вчених звань;
5) проводить навчання наукових кадрів вищої кваліфікації.
3.6. На виконання основних завдань науково-методичної та інформаційної діяльності Інститут:
1) проводить науково-практичні конференції, семінари, наради, симпозіуми тощо з питань теорії й практики судової експертизи та криміналістики, обміну передовим досвідом експертної роботи, у тому числі, інших держав, і бере участь у таких заходах, які проводяться іншими установами та організаціями;
2) готує до видання наукові роботи, тематичні збірники наукових праць, монографії, методичні посібники, узагальнюючі наукові праці, збірники документів і матеріалів, тези та матеріали наукових конференцій, автореферати дисертацій, словники, енциклопедії, наукові довідники або покажчики, наукові періодичні видання, листи та рекомендації, науково-інформаційні, довідкові й інші матеріали з питань судової експертизи, криміналістики та права, здійснює їх розповсюдження;
3) здійснює підготовку фахового видання – збірника наукових праць «Теорія та практика судової експертизи і криміналістики» та інших видань;
4) здійснює обмін науково-технічною інформацією та науково-методичною літературою;
5) проводить навчально-методичну та лекційну роботу із замовниками судових експертиз і експертних досліджень.
4. Повноваження Інституту
4.1. Інститут має право:
1) визначати стратегію свого розвитку та вносити відповідні пропозиції до Мін’юсту;
2) організовувати свою діяльність щодо забезпечення виконання державного замовлення та укладених договорів;
3) для реалізації окремих завдань з наукової, експертної та освітньої діяльності співпрацювати на договірних засадах із фахівцями інших наукових установ і організацій, вищих навчальних закладів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськими об’єднаннями тощо;
4) виконувати інші роботи в порядку, передбаченому законодавством України;
4.2. Інститут зобов’язаний:
1) забезпечувати належну якість наукових і експертних досліджень, систематично узагальнювати їх результати з метою удосконалення наукової та експертної роботи;
2) забезпечувати дотримання законодавства про працю, правил і норм охорони праці;
3) організовувати й проводити підготовку та перепідготовку кадрового складу Інституту;
4) забезпечувати цільове використання закріпленого за ним майна та виділених державних коштів.
4.3. За порушення договірних зобов’язань Інститут несе відповідальність, передбачену законодавством України.

5. Управління Інститутом

5.1. Інститут очолює директор, який працює за контрактом з Мін’юстом, та призначається на посаду і звільняється з посади наказом Мін’юсту.
5.2. Директор Інституту:
1) здійснює загальне керівництво Інститутом, організовує наукову, експертну та фінансово-господарську діяльність Інституту;
2) звітує перед Мін’юстом відповідно до умов контракту;
3) у межах компетенції видає накази і розпорядження;
4) організовує співпрацю та науковий зв’язок з державними спеціалізованими установами, науковими установами, вищими навчальними закладами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими установами та організаціями для вирішення відповідних питань судової експертизи та науково-технічного співробітництва;
5) представляє Інститут в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, правоохоронних і судових органах, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та громадських об’єднаннях, укладає договори;
6) забезпечує ефективне і цільове використання фінансових ресурсів Інституту, максимальну економію у витратах коштів, своєчасні розрахунки з держбюджетом, установами банків, замовниками, постачальниками, підрядниками, орендодавцями, іншими організаціями;
7) приймає на роботу і звільняє працівників Інституту та його відділень;
8) за погодженням з Мін’юстом приймає на роботу і звільняє завідувача відділення;
9) визначає функціональні обов’язки працівників Інституту відповідно до чинних кваліфікаційних характеристик, затверджує посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку та інші документи, віднесені до його компетенції.
10) керує роботою Вченої ради, експертно-кваліфікаційної комісії Інституту, а також контролює роботу конкурсної та атестаційної комісій Інституту. Організовує діяльність інших постійно діючих комісій Інституту;
11) визначає організаційну структуру Інституту, здійснює контроль за організацією роботи відділень, інших структурних підрозділів Інституту, а також за виконанням планів роботи Інституту;
12) має інші повноваження, що визначаються цим Статутом, контрактом та наказами Мін’юсту.
5.3. Директор Інституту несе персональну відповідальність перед Мін’юстом за виконання покладених на Інститут завдань та виконання ним своїх обов’язків, передбачених контрактом та цим Статутом.
5.4. Директор Інституту має заступника (заступників). Заступник (заступники) директора призначається на посаду і звільняється з посади наказом Мін’юсту за поданням керівника структурного підрозділу Мін’юсту, що здійснює організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної діяльності.
Заступник (заступники) директора здійснює свої повноваження відповідно до цього Статуту та посадової інструкції, що затверджується директором Інституту.
Заступник директора заміщує директора у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень.
5.5. Відповідно до законодавства України в Інституті фінкціонує вчена рада, кількісний склад якої становить 25 осіб, експертно-кваліфікаційна комісія, атестаційна й конкурсна комісії та комісія по трудових спорах. Наказами директора Інституту можуть створюватися інші постійно діючі комісії.
5.6. З метою врегулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників і керівництва Інституту між ними відповідно до законодавства України укладається колективний договір, який підписується уповноваженими представниками сторін.
5.7. Контроль за діяльністю Інституту здійснюється Мін’юстом шляхом проведення перевірок роботи Інституту, а також фінансовими та іншими контролюючими органами, на які згідно із законодавством покладено функції контролю за діяльністю державних підприємств, установ і організацій.

6. Фінансування та майно Інституту

6.1. Інститут є неприбутковою бюджетною установою. Джерелом формування фінансових ресурсів Інституту є бюджетні асигнування за загальним та спеціальним фондами державного бюджету.
6.2. Структура, штатний розпис та кошторис Інституту затверджуються Державним секретарем Мін'юсту.
6.3. Умови оплати праці працівників Інституту визначаються відповідно до законодавства України.
6.4. Протягом бюджетного періоду Інститут бере бюджетні зобов'язання та здійснює видатки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, дотримуючись цільового використання коштів, фінансово-бюджетної дисципліни та забезпечуючи максимальну економію матеріальних цінностей і коштів.
6.5. Відносини Інституту з іншими підприємствами, установами, організаціями і громадянами здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
6.6. Майно Інституту складається з основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій, вартість яких відображається у балансі.
Основні засоби не можуть бути предметом застави. Передача та відчуження основних засобів здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Майно та кошти Інституту спрямовуються на забезпечення виконання покладених на нього завдань і покриття витрат, пов’язаних із провадженням його діяльності.
6.7. Збитки, заподіяні Інституту в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами та державними органами, відшкодовуються у порядку, встановленому чинним законодавством України.
 

7. Реорганізація і ліквідація Інституту та внесення змін до Статуту

7.1. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) та ліквідація Інституту здійснюються згідно з чинним законодавством відповідною комісією (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією). У разі реорганізації Інституту його майно, права та обов’язки переходять до правонаступника (правонаступників).
7.2. У разі припинення діяльності Інститут (у результаті ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) передача його активів може здійснюватися одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховуватися до доходу бюджету.
7.3. Майно, що залишилося після проведення ліквідаційних заходів, використовується відповідно до рішень Мін’юсту.
7.4. При реорганізації і ліквідації працівникам, які звільняються, гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.
7.5. Ліквідація вважається завершеною, а Інститут таким, що припинив свою діяльність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб − підприємців та громадських формувань запису про його припинення.
7.6. Зміни та доповнення до цього Статуту затверджуються Мін’юстом.
 
___________________________
 
 
 


      

Статут інституту

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства юстиції України

 

«___»_________________ №__________

 

Міністр юстиції України

 

__________________ Павло ПЕТРЕНКО

 

 

 
 
 

   С Т А Т У Т

 
ХАРКІВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО
ІНСТИТУТУ судовИХ експертиз
ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса
Міністерства юстиції україни
(нова редакція)
 

Ідентифікаційний код 02883133

 
   

  ХАРКІВ – 2018 

Загальні положення1.1 Цей Статут є установчим документом, що регулює діяльність Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф.         М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (далі – Інститут).
1.2. У своїй діяльності Інститут керується Конституцією України, законами України «Про судову експертизу», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну експертизу», процесуальним законодавством та іншими законами України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.
1.3. Найменування Інституту:
Повне українською мовою – Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.
Скорочене українською мовою – ХНДІСЕ.
Повне російською мовою – Харьковский научно-исследовательский институт судебных экспертиз им. Засл. проф. Н. С. Бокариуса Министерства юстиции Украины.
Скорочене російською мовою – ХНИИСЭ.
Повне англійською мовою – Hon. Prof. M. S. Bokarius Kharkiv Research Institute of Forensic Examinations.
Скорочене англійською мовою – KhRIFE.
1.4. Інститут є державною спеціалізованою науковою установою, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України (далі – Мін’юст) і відповідно до законодавства України здійснює наукову, судово-експертну, науково-технічну, науково-організаційну й освітню діяльність у галузі судової експертизи, криміналістики та права.
1.5. Інститут є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, в установах банків, круглу печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, печатки й штампи зі своїм найменуванням без зображення Державного герба України, фірмовий бланк, емблему.
1.6. Структурними підрозділами Інституту є відділення, лабораторії, сектори та відділи.
Лабораторії, сектори та відділи Інституту діють відповідно до положень про них, затверджених директором Інституту.
Відділення є територіально відокремленими підрозділами Інституту, не мають статусу юридичної особи, створюються згідно з розпорядчим актом Міністерства юстиції України й діють відповідно до положень про них, затверджених директором Інституту за погодженням з Мін’юстом. Відділення мають печатку без зображення Державного герба України зі своїм найменуванням, штампи, фірмовий бланк.
1.7. Зона територіального обслуговування Інституту визначається та затверджується Мін’юстом.
1.8. Місцезнаходження Інституту: вул. Золочівська, 8 а, м. Харків, Україна, 61177.

2. Мета й предмет діяльності

2.1. Метою діяльності Інституту є задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також юридичних і фізичних осіб у забезпеченні їх незалежною, кваліфікованою та об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки й техніки.
2.2. Для реалізації цієї мети Інститутом здійснюється судово-експертна, наукова, науково-технічна, науково-організаційна діяльність, що спрямована на підвищення ефективності наукових досліджень у галузі судової експертизи та криміналістики, розроблення й удосконалення методик і методів судової експертизи для максимального використання її можливостей під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень, судового розгляду цивільних, господарських, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення, виконавчого провадження, а також вирішення питань, що потребують застосування спеціальних знань поза межами судочинства.
2.3. Інститут може здійснювати підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації – докторів філософії, за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або вищими навчальними закладами.
2.4. Результатами діяльності Інституту є висновки судових експертів, висновки експертних досліджень, звіти про оцінку майна, консультаційні повідомлення, лекційні матеріали для правоохоронних органів (судів), рецензії, завершені наукові, науково-дослідні, науково-методичні роботи, дисертаційні дослідження, технічні програми, освітньо-наукові лекційні матеріали з освітньої діяльності, публікації, навчальні програми, плани, фахові періодичні видання, матеріали конференцій, семінарів тощо.
Виключні майнові права на результати наукових робіт як на об’єкти інтелектуальної власності належать Державі в особі Мін’юсту відповідно до чинного законодавства України.

3. Завдання та функції Інституту

3.1. Головними завданнями діяльності Інституту є:
1) Проведення судових експертиз (у тому числі, пов’язаних з оцінкою майна та майнових прав, дослідженням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів), призначених у кримінальних провадженнях, цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення та під час виконавчого провадження.
2) Проведення експертних досліджень на замовлення фізичних чи юридичних осіб із застосуванням засобів і методів судової експертизи, результати яких оформлюються як висновки експертних досліджень (у тому числі, з проведення оцінки майна та майнових прав).
3) Науково-дослідна робота в галузі судової експертизи та криміналістики й упровадження її результатів в експертну, слідчу та судову практику.
4) Підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації в галузі судової експертизи, криміналістики та права.
5) Підготовка фахівців у галузі судової експертизи та підвищення кваліфікації експертних кадрів.
6) Науково-методична та інформаційна діяльність у галузі судової експертизи, криміналістики й права.
7) Міжнародне співробітництво в галузі судової експертизи та криміналістики згідно з чинним законодавством України.
8) Метрологічне забезпечення науково-дослідної та експертної діяльності.
3.2. Діяльність Інституту з виконання основних завдань здійснюється відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт, планів апробації та впровадження результатів наукових-дослідних робіт науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, плану науково-дослідних робіт Інституту, інших планів роботи Інституту, що затверджуються директором, а також освітньо-наукових програм згідно з ліцензією на відповідну науково-освітню діяльність або за науково-освітньою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або вищими навчальними закладами.
3.3. На виконання основних завдань з експертної роботи Інститут:
1) проводить дослідження й надає висновки експертів на замовлення сторін кримінального провадження, судів та інших уповноважених осіб (органів);
2) проводить експертні дослідження на замовлення юридичних та фізичних осіб і надає висновки експертних досліджень;
3) надає консультації (консультаційні повідомлення) та проводить інші роботи за зверненнями правоохоронних органів і судів, а також на замовлення юридичних і фізичних осіб (у тому числі, пов’язані з оцінкою майна та майнових прав);
4) у встановленому порядку здійснює рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих установ;
5) відповідно до чинного законодавства України здійснює рецензування звітів про оцінку майна суб’єктів оціночної діяльності.
         3.4. На виконання основних завдань наукової, науково-технічної, науко-во-організаційної та освітньої діяльності Інститут:
1) проводить науково-дослідну, науково-методичну й пошукову роботи, пов’язані зі створенням нових та удосконаленням існуючих методів і методик проведення судових експертиз, теоретичних, процесуальних та методологічних положень судової експертизи, криміналістики та права;
2) здійснює рецензування, апробацію та впровадження в експертну практику результатів науково-дослідних робіт, розроблених в Інституті та інших судово-експертних установах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах;
3) розробляє науково-методичні рекомендації для найбільш ефективного використання спеціальних знань у діяльності правоохоронних органів і судів;
4) здійснює наукову та науково-технічну експертизу науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи, криміналістики та права;
5) здійснює міжнародне наукове співробітництво в галузі судової експертизи, криміналістики та права;
6) вивчає й узагальнює досягнення світової науки, теорію та практику судової експертизи, криміналістики та права України й зарубіжжя;
7) проводить і бере участь у науково-практичних та міжнародних практичних конференціях, семінарах, симпозіумах тощо;
8) ініціює створення спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій за спеціальностями відповідно до основних напрямів діяльності Інституту в порядку, передбаченому законодавством України;
9) може утворювати на договірних засадах з університетами, академіями, інститутами спільні спеціалізовані підрозділи для підготовки фахівців за кваліфікаційним рівнем доктора філософії.
         3.5. На виконання основних завдань з підготовки фахівців у галузі судової експертизи, підвищення кваліфікації експертних та наукових кадрів Інститут:
1) здійснює підготовку фахівців державних спеціалізованих установ судових експертиз з метою оволодіння ними новими методами й методиками експертних досліджень, ознайомлення зі змінами в законодавстві з питань судової експертизи та криміналістики;
2) у встановленому порядку присвоює (підтверджує) працівникам Інституту кваліфікацію судового експерта та кваліфікаційні класи;
3) проводить підготовку (стажування) судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ;
4) сприяє працівникам Інституту в роботі з підготовки та захисту дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів і присвоєння вчених звань;
5) проводить навчання наукових кадрів вищої кваліфікації.
3.6. На виконання основних завдань науково-методичної та інформаційної діяльності Інститут:
1) проводить науково-практичні конференції, семінари, наради, симпозіуми тощо з питань теорії й практики судової експертизи та криміналістики, обміну передовим досвідом експертної роботи, у тому числі, інших держав, і бере участь у таких заходах, які проводяться іншими установами та організаціями;
2) готує до видання наукові роботи, тематичні збірники наукових праць, монографії, методичні посібники, узагальнюючі наукові праці, збірники документів і матеріалів, тези та матеріали наукових конференцій, автореферати дисертацій, словники, енциклопедії, наукові довідники або покажчики, наукові періодичні видання, листи та рекомендації, науково-інформаційні, довідкові й інші матеріали з питань судової експертизи, криміналістики та права, здійснює їх розповсюдження;
3) здійснює підготовку фахового видання – збірника наукових праць «Теорія та практика судової експертизи і криміналістики» та інших видань;
4) здійснює обмін науково-технічною інформацією та науково-методичною літературою;
5) проводить навчально-методичну та лекційну роботу із замовниками судових експертиз і експертних досліджень.
4. Повноваження Інституту
4.1. Інститут має право:
1) визначати стратегію свого розвитку та вносити відповідні пропозиції до Мін’юсту;
2) організовувати свою діяльність щодо забезпечення виконання державного замовлення та укладених договорів;
3) для реалізації окремих завдань з наукової, експертної та освітньої діяльності співпрацювати на договірних засадах із фахівцями інших наукових установ і організацій, вищих навчальних закладів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськими об’єднаннями тощо;
4) виконувати інші роботи в порядку, передбаченому законодавством України;
4.2. Інститут зобов’язаний:
1) забезпечувати належну якість наукових і експертних досліджень, систематично узагальнювати їх результати з метою удосконалення наукової та експертної роботи;
2) забезпечувати дотримання законодавства про працю, правил і норм охорони праці;
3) організовувати й проводити підготовку та перепідготовку кадрового складу Інституту;
4) забезпечувати цільове використання закріпленого за ним майна та виділених державних коштів.
4.3. За порушення договірних зобов’язань Інститут несе відповідальність, передбачену законодавством України.

5. Управління Інститутом

5.1. Інститут очолює директор, який працює за контрактом з Мін’юстом, та призначається на посаду і звільняється з посади наказом Мін’юсту.
5.2. Директор Інституту:
1) здійснює загальне керівництво Інститутом, організовує наукову, експертну та фінансово-господарську діяльність Інституту;
2) звітує перед Мін’юстом відповідно до умов контракту;
3) у межах компетенції видає накази і розпорядження;
4) організовує співпрацю та науковий зв’язок з державними спеціалізованими установами, науковими установами, вищими навчальними закладами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими установами та організаціями для вирішення відповідних питань судової експертизи та науково-технічного співробітництва;
5) представляє Інститут в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, правоохоронних і судових органах, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та громадських об’єднаннях, укладає договори;
6) забезпечує ефективне і цільове використання фінансових ресурсів Інституту, максимальну економію у витратах коштів, своєчасні розрахунки з держбюджетом, установами банків, замовниками, постачальниками, підрядниками, орендодавцями, іншими організаціями;
7) приймає на роботу і звільняє працівників Інституту та його відділень;
8) за погодженням з Мін’юстом приймає на роботу і звільняє завідувача відділення;
9) визначає функціональні обов’язки працівників Інституту відповідно до чинних кваліфікаційних характеристик, затверджує посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку та інші документи, віднесені до його компетенції.
10) керує роботою Вченої ради, експертно-кваліфікаційної комісії Інституту, а також контролює роботу конкурсної та атестаційної комісій Інституту. Організовує діяльність інших постійно діючих комісій Інституту;
11) визначає організаційну структуру Інституту, здійснює контроль за організацією роботи відділень, інших структурних підрозділів Інституту, а також за виконанням планів роботи Інституту;
12) має інші повноваження, що визначаються цим Статутом, контрактом та наказами Мін’юсту.
5.3. Директор Інституту несе персональну відповідальність перед Мін’юстом за виконання покладених на Інститут завдань та виконання ним своїх обов’язків, передбачених контрактом та цим Статутом.
5.4. Директор Інституту має заступника (заступників). Заступник (заступники) директора призначається на посаду і звільняється з посади наказом Мін’юсту за поданням керівника структурного підрозділу Мін’юсту, що здійснює організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної діяльності.
Заступник (заступники) директора здійснює свої повноваження відповідно до цього Статуту та посадової інструкції, що затверджується директором Інституту.
Заступник директора заміщує директора у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень.
5.5. Відповідно до законодавства України в Інституті фінкціонує вчена рада, кількісний склад якої становить 25 осіб, експертно-кваліфікаційна комісія, атестаційна й конкурсна комісії та комісія по трудових спорах. Наказами директора Інституту можуть створюватися інші постійно діючі комісії.
5.6. З метою врегулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників і керівництва Інституту між ними відповідно до законодавства України укладається колективний договір, який підписується уповноваженими представниками сторін.
5.7. Контроль за діяльністю Інституту здійснюється Мін’юстом шляхом проведення перевірок роботи Інституту, а також фінансовими та іншими контролюючими органами, на які згідно із законодавством покладено функції контролю за діяльністю державних підприємств, установ і організацій.

6. Фінансування та майно Інституту

6.1. Інститут є неприбутковою бюджетною установою. Джерелом формування фінансових ресурсів Інституту є бюджетні асигнування за загальним та спеціальним фондами державного бюджету.
6.2. Структура, штатний розпис та кошторис Інституту затверджуються Державним секретарем Мін'юсту.
6.3. Умови оплати праці працівників Інституту визначаються відповідно до законодавства України.
6.4. Протягом бюджетного періоду Інститут бере бюджетні зобов'язання та здійснює видатки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, дотримуючись цільового використання коштів, фінансово-бюджетної дисципліни та забезпечуючи максимальну економію матеріальних цінностей і коштів.
6.5. Відносини Інституту з іншими підприємствами, установами, організаціями і громадянами здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
6.6. Майно Інституту складається з основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій, вартість яких відображається у балансі.
Основні засоби не можуть бути предметом застави. Передача та відчуження основних засобів здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Майно та кошти Інституту спрямовуються на забезпечення виконання покладених на нього завдань і покриття витрат, пов’язаних із провадженням його діяльності.
6.7. Збитки, заподіяні Інституту в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами та державними органами, відшкодовуються у порядку, встановленому чинним законодавством України.
 

7. Реорганізація і ліквідація Інституту та внесення змін до Статуту

7.1. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) та ліквідація Інституту здійснюються згідно з чинним законодавством відповідною комісією (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією). У разі реорганізації Інституту його майно, права та обов’язки переходять до правонаступника (правонаступників).
7.2. У разі припинення діяльності Інститут (у результаті ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) передача його активів може здійснюватися одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховуватися до доходу бюджету.
7.3. Майно, що залишилося після проведення ліквідаційних заходів, використовується відповідно до рішень Мін’юсту.
7.4. При реорганізації і ліквідації працівникам, які звільняються, гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.
7.5. Ліквідація вважається завершеною, а Інститут таким, що припинив свою діяльність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб − підприємців та громадських формувань запису про його припинення.
7.6. Зміни та доповнення до цього Статуту затверджуються Мін’юстом.
 
___________________________